Арешт земельної ділянки під будівництвом: апеляція зняла заборону користування

Арешт земельної ділянки під будівництвом: апеляція зняла заборону користування (справа №296/9158/26)

Справа № 296/9158/26 | Ухвала Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2026 року | Текст ухвали в ЄДРСР

Обставини справи

Клієнт це товариство-забудовник, орендар комунальної земельної ділянки площею 0,98 га у Житомирі та власник розташованої на ній будівлі колишнього навчального корпусу. У липні 2026 року міська рада змінила цільове призначення ділянки під багатоквартирне житлове будівництво, департамент містобудування видав містобудівні умови, товариство розпочало підготовчі роботи.

Паралельно за матеріалами прокуратури було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 361 КК про несанкціоноване втручання в роботу Державного земельного кадастру. За версією слідства, цільове призначення в кадастрі змінили без рішення ради. 7 серпня 2026 року слідчий суддя Корольовського районного суду за клопотанням прокурора арештував ділянку із забороною відчуження, розпорядження та користування. Клопотання розглянули без повідомлення товариства. Заборона користування означала зупинку будівництва: працівники залишилися без роботи, матеріали псувалися під відкритим небом.

Позиція захисту

Адвокати бюро подали апеляційну скаргу від імені товариства як третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт. Ми просили скасувати ухвалу повністю й відмовити прокурору, наводячи такі аргументи:

• ділянка не може бути речовим доказом, оскільки земля не зберігає слідів втручання в електронну систему, а всі відомості про зміну призначення містяться в самому кадастрі;
• розбіжності між волею власника і кадастром не існує, бо рада своїм чинним рішенням №1810 від 30.07.2026 сама затвердила нове цільове призначення, тож арешт не забезпечує жодної мети ч. 2 ст. 170 КПК;
• частина 4 ст. 173 КПК вимагає найменш обтяжливого способу арешту. Для нерухомості, яку неможливо сховати чи знищити, заборона відчуження вичерпує будь-яку розумну мету, а заборона користування лише зупиняє законну господарську діяльність;
• орендар взагалі не має права відчужувати чи розпоряджатися комунальною землею, тож ухвала обмежила саме те право, яке належить товариству, тобто право користування.

Рішення суду

Житомирський апеляційний суд задовольнив скаргу частково. Ухвалу слідчого судді скасовано, постановлено нову: арешт залишено лише у вигляді заборони відчуження та розпорядження, у решті клопотання прокурора відмовлено. Заборона користування, яка блокувала будівництво, знята.

Обмеження права користування зазначеною земельною ділянкою фактично позбавляє товариство можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність. При цьому прокурором не наведено переконливих доводів, що саме подальше користування ділянкою створить ризики відчуження, перепродажу, поділу чи зміни цільового призначення.

Водночас суд не погодився з нами в головному. Він визнав ділянку речовим доказом і зберіг арешт як такий, обґрунтувавши це загальними фразами про істотне значення для провадження. Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

Чому це рішення важливе і чому це не повна перемога

Практичний результат досягнуто. Єдине обмеження, яке реально било по клієнту, тобто заборона користування, скасоване. Будівництво може продовжуватись. Заборона відчуження для орендаря комунальної землі нічого не змінює.

Частина 4 ст. 173 КПК працює. Апеляційний суд прямо застосував принцип найменш обтяжливого способу арешту та послався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Цей аргумент варто використовувати в кожній справі, де арешт зупиняє бізнес.

Про тенденцію без прикрас. Ми розраховували на повне скасування арешту: ділянка, цільове призначення якої підтверджено чинним рішенням ради, не є речовим доказом у справі про втручання в базу даних. Суд цей аргумент по суті не розібрав, а обмежився переказом клопотання прокурора. У справах про арешти суди й далі схиляються до позиції обвинувачення, і об’єктивність там доводиться виборювати, інколи частинами. Ми говоримо про це клієнтам заздалегідь: реалістична ціль у таких провадженнях полягає в тому, щоб зняти саме ті обмеження, які завдають шкоди, і зробити це швидко.

Послуга бюро: зняття арешту з майна, рахунків та вилученого під час обшуку.

Часті запитання

Чи може орендар оскаржити арешт земельної ділянки, яка йому не належить?

Так. Орендар є володільцем майна, а КПК у ст. 174 і 393 дає право на оскарження арешту третій особі, щодо майна якої вирішується питання. У цій справі клопотання розглядалося без повідомлення орендаря, але апеляцію суд прийняв і розглянув.

Що означає найменш обтяжливий спосіб арешту?

Частина 4 ст. 173 КПК зобов’язує слідчого суддю обирати такий спосіб арешту, який не зупиняє та надмірно не обмежує правомірну підприємницьку діяльність. Для нерухомості це, як правило, заборона відчуження та розпорядження без заборони користування.

Чому арешт не скасували повністю?

Суд погодився з прокурором, що ділянка може бути речовим доказом у провадженні про втручання в Держземкадастр, і залишив заборону відчуження й розпорядження. Для клієнта-орендаря ці обмеження реального значення не мають, оскільки відчужувати комунальну землю він і так не може.

У який строк оскаржується ухвала про арешт майна?

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом 5 днів з дня її оголошення (ст. 395 КПК). У цій справі ухвалу від 7 серпня апеляційний суд переглянув уже 25 серпня 2026 року.