Визнання договору дарування недійсним: коли дарувальник помилявся щодо природи правочину
Справа № 278/1726/24 | Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2026 року | Текст постанови в ЄДРСР
Обставини справи
Жінка похилого віку (75 років, учасниця ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з низкою серцевих та інших захворювань) у січні 2023 року уклала з донькою два договори дарування — житлового будинку та земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом. Будинок був її єдиним житлом.
За твердженням довірительки, вона помилялася щодо правової природи правочинів і вважала, що укладає договір довічного утримання: донька мала доглядати та утримувати батьків довічно. Натомість після переоформлення майна відповідачка поступово припинила матеріальну допомогу, а через постійні сварки літнє подружжя було змушене переїхати до іншої доньки.
Позиція захисту
Адвокат з цивільних спорів Адвокатського бюро Дмитра Кузьміна побудував захист на доведенні істотної помилки щодо природи правочину (стаття 229 Цивільного кодексу України) та невідповідності волевиявлення внутрішній волі дарувальниці:
- похилий вік довірительки та її чоловіка, їх стан здоров’я і потреба у сторонньому догляді — обставини, які за усталеною практикою ВС свідчать про помилку;
- спірний будинок був єдиним житлом, і після укладення договорів дарувальниця продовжувала в ньому проживати;
- фактичне визнання відповідачкою у відзиві наявності домовленості про догляд в обмін на переоформлення майна;
- свідчення свідка, що підтверджували доводи позову, яким суди не надали оцінки.
Захист наполягав, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили ці обставини у сукупності, як того вимагають статті 203, 229, 717 ЦК України.
Рішення суду
Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги. Суд наголосив, що для визнання правочину недійсним як вчиненого під впливом помилки істотне значення мають: вік позивача, стан здоров’я та потреба у догляді, наявність спірного житла як єдиного, а також продовження проживання у житлі після укладення договору.
«Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд».
Касаційну скаргу задоволено частково: постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Чим відрізняється договір дарування від договору довічного утримання?
За договором дарування (стаття 717 ЦК України) майно передається безоплатно і без жодних зустрічних обов’язків обдаровуваного. За договором довічного утримання (стаття 744 ЦК України) набувач отримує майно взамін на обов’язок довічно утримувати та доглядати відчужувача. Якщо особа помилилася щодо природи правочину, це може бути підставою для визнання договору недійсним.
Що робити, якщо договір дарування укладено під впливом помилки?
Потрібно довести, що помилка дійсно мала місце на момент укладення договору і має істотне значення. Доказами можуть бути вік і стан здоров’я, єдине житло, фактичне проживання у майні після дарування, поведінка сторін. Кваліфіковану допомогу у таких спорах надасть адвокат у цивільних справах Адвокатського бюро Дмитра Кузьміна.
Куди звернутися за консультацією у Житомирі?
Якщо ви опинилися у подібній ситуації, адвокат у Житомирі проаналізує перспективи справи та збудує стратегію захисту. Ознайомитися з іншими справами можна у розділі Наші результати.