Скасування забезпечення позову: апеляція зняла арешт із земельної ділянки
Справа № 278/3826/25 | Постанова Житомирського апеляційного суду від 08 вересня 2026 року | Текст постанови в ЄДРСР
Обставини справи
Троє позивачів звернулися до Житомирського районного суду з позовом до сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та двох фізичних осіб. Вони просили визнати за ними в порядку спадкування право на завершення приватизації земельної ділянки, яку рішенням виконавчого комітету № 17 від 18 квітня 1996 року було безоплатно передано у власність спадкодавця, а разом із цим скасувати рішення ради про відведення ділянки, її державну реєстрацію, договір подальшого відчуження та записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішення виконкому 1996 року стосувалося ділянки площею 0,10 га, тоді як сформована і зареєстрована ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2772 має площу 0,15 га, і саме на ній наш довіритель, який набув її за договором купівлі-продажу, звів житловий будинок.
Через рік після відкриття провадження одна з позивачок подала заяву про забезпечення позову. Обґрунтування зводилося до того, що завершення будівництва і введення будинку в експлуатацію запустять принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України), після чого виконати можливе рішення на користь позивачів стане неможливо.
Що саме заборонила ухвала суду першої інстанції
Ухвалою від 20 липня 2026 року заяву задоволено в повному обсязі. Суд наклав арешт на всю земельну ділянку площею 0,15 га, заборонив продовжувати на ній будівництво, зупинив дію дозвільних документів на виконання будівельних робіт, заборонив відчуження майнових прав на незавершене будівництво та на об’єкт нерухомого майна, заборонив реєстрацію будь-яких речових прав і обтяжень, поділ та об’єднання ділянки, а також будь-які підготовчі та земляні роботи аж до заборони знищувати рослинний покрив. Тією ж ухвалою суд відмовив у застосуванні зустрічного забезпечення, про яке заявляв захист.
Ситуація, за якої сам факт подання позову майже автоматично тягне за собою забезпечення в тому обсязі, у якому його попросив позивач, давно перестала бути винятком: заявлено арешт, отже буде арешт. Тут суд пішов далі і обмежив те, що предметом спору взагалі не є, а саме право власності на завершений будинок, жодних вимог щодо якого позивачі не заявляли.
Позиція захисту
Апеляційну скаргу подав адвокат Дмитро Кузьмін як представник відповідача. Захист виходив із того, що висновки ухвали суперечать обставинам, які суд сам визнав встановленими, і будувався на чотирьох доводах.
- Заходи вжито щодо майна, вимог стосовно якого не заявлено: заборона відчуження будинку та оформлення прав на нього виходить за межі позовних вимог і порушує частину 3 статті 150 ЦПК України про співмірність, фактично вирішуючи долю майна кошторисною вартістю 2 155 000 грн.
- Заборонено дії, яких не існує: визнавши будівництво завершеним, суд цією ж ухвалою заборонив його продовження і зупинив дозвільні документи на будівельні роботи, тобто вжив заходів, які не здатні відвернути жодну загрозу виконанню рішення в розумінні частини 2 статті 149 ЦПК України, натомість позбавивши власника можливості навіть утримувати і ремонтувати власний будинок усупереч статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
- Арешт накладено в обсязі, що завідомо перевищує можливі вимоги: позов ґрунтується на рішенні щодо 0,10 га, а арешт охопив усі 0,15 га, тож третина арештованого майна перебуває поза межами інтересів позивачів, чого суд не з’ясував.
- Відмова в зустрічному забезпеченні залишилася без мотивів: задовольнивши забезпечення повністю, включно з блокуванням реєстрації прав на будинок документально підтвердженої вартості, суд одночасно визнав збитки недоведеними, що суперечить призначенню статті 154 ЦПК України як механізму збалансування інтересів сторін.
Позивачі відзиву на апеляційну скаргу не подали, а в судовому засіданні їхні представники просили в її задоволенні відмовити.
Рішення апеляційного суду
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду встановила ключову прогалину доказування: до заяви про забезпечення позову не долучено жодного документа на підтвердження того, що ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2772, на якій зведено будинок, і ділянка, право на завершення приватизації якої заявляє позивачка, є однією і тією ж ділянкою.
Заходи забезпечення, які вжиті судом, фактично направлені на обмеження (позбавлення) права користування своєю власністю ОСОБА_5 та є передчасними. Позивачем не наведено вагомих підстав на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які заявлено нею, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд окремо зазначив, що будівництво фактично завершено, що визнає й сторона позивачів, а земельна ділянка вже обтяжена зареєстрованим арештом, тому ризиків ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення колегія не встановила. Обраний позивачкою набір заходів визнано таким, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами, а суд першої інстанції, за оцінкою апеляції, не проаналізував ані співмірності заходів, ані їх впливу на законні інтереси інших учасників справи, ані ризику заподіяння збитків.
Апеляційну скаргу задоволено повністю: ухвалу про забезпечення позову скасовано, у задоволенні заяви відмовлено. Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення.
Зустрічне забезпечення, яке працює лише на папері
Стаття 154 ЦПК України дозволяє суду вимагати від заявника забезпечити відшкодування збитків відповідача, спричинених забезпеченням позову, і прямо встановлює, що заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із застосованими заходами забезпечення позову та розміром можливих збитків. За задумом законодавця це і є той запобіжник, який стримує від безпідставних обтяжень через суд: той, хто просить арештувати чуже майно, ризикує власними коштами на депозитному рахунку суду. На практиці норма майже не застосовується, а відмова в її застосуванні залишається без наслідків, оскільки перелік ухвал, які підлягають окремому апеляційному оскарженню, у пункті 5 частини 1 статті 353 ЦПК України називає ухвалу про зустрічне забезпечення, його зміну чи скасування, але не ухвалу про відмову в його застосуванні.
Через це відповідач, обтяжений надмірними заборонами, позбавлений можливості довести до апеляції саме питання зустрічного забезпечення і змушений оскаржувати ухвалу про забезпечення позову в цілому. Саме таким шляхом ми і пішли в цій справі, і він виявився результативним: скасування самого забезпечення знімає питання зустрічного забезпечення, адже за частиною 2 статті 154 ЦПК України воно застосовується виключно у випадку забезпечення позову.
Чи можна оскаржити ухвалу про забезпечення позову окремо від рішення?
Так. Пункти 3 і 4 частини 1 статті 353 ЦПК України відносять ухвали щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення, скасування забезпечення та відмови в забезпеченні до тих, які оскаржуються окремо від рішення суду. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення (стаття 354 ЦПК України), а якщо копію ухвали учаснику не вручено в день проголошення, пропущений строк може бути поновлено з дня вручення. Оскарження при цьому не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову (частина 11 статті 153 ЦПК України), тому скаргу варто подавати одразу.
Що робить забезпечення позову неспівмірним?
Неспівмірність виникає тоді, коли обмеження виходить за межі того, що дійсно потрібно для виконання майбутнього рішення. Найтиповіші прояви видно і в цій справі: арешт майна в обсязі, більшому за спірний, заборона розпоряджатися об’єктом, вимог щодо якого не заявлено, заборона дій, які об’єктивно вже неможливі або не створюють жодного ризику, а також обмеження, що позбавляють власника звичайного користування своїм майном. Розглядаючи заяву, суд має пересвідчитися в реальності загрози невиконання рішення, з’ясувати обсяг позовних вимог і перевірити відповідність обраного виду забезпечення цим вимогам, а не задовольнятися припущеннями заявника про можливе відчуження майна.
Чи потрібно доводити намір відповідача відчужити майно?
Так, і апеляційний суд наголосив на цьому окремо: заявник жодним чином не довів наявність у відповідача наміру відчужити нерухоме майно, не навів переконливих доказів і обмежився припущеннями щодо можливого відчуження всього майна. Загроза виконанню рішення підтверджується фактичними обставинами і доказами, що узгоджується з роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову.
Захист у спорах про забезпечення позову
Надмірне забезпечення блокує розпорядження майном і будівництво на весь час розгляду справи, який може тривати роками, тому працювати з ухвалою потрібно з першого дня. Адвокат з цивільного права в Житомирі оцінить співмірність вжитих заходів, підготує апеляційну скаргу та заяву про зустрічне забезпечення, а за потреби заяву про скасування забезпечення в разі зміни обставин. Інші наші справи щодо арештів і обтяжень зібрані в розділі Наші результати, зокрема кейс про забезпечення позову, а записатися на консультацію можна на сторінці Адвокат у Житомирі.