Орендна плата під час арешту майна: справа №906/1295/25
Справа № 906/1295/25 | Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2026 року | Текст рішення
Обставини справи
ТОВ-орендар звернулося з позовом до нашого клієнта — акціонерного товариства-орендодавця — про стягнення 412 003 грн: 385 000 грн орендної плати як «безпідставно отриманих коштів», а також 3% річних та інфляційних втрат.
Позиція орендаря будувалася на тому, що ухвалою слідчого судді від 16.11.2024 на орендований майновий комплекс було накладено арешт із забороною користування, тому орендна плата за період з листопада 2024 по лютий 2025 року нібито сплачена безпідставно і підлягає поверненню за ст. 1212 ЦК України та ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 27.04.2026 у позові відмовив. Орендар оскаржив рішення в апеляційному порядку.
Позиція захисту
Інтереси відповідача в апеляційній інстанції представляв адвокат з господарських спорів. Ключові доводи на користь орендодавця:
- сам факт арешту майна не звільняє від орендної плати — за ч. 6 ст. 762 ЦК України орендар має довести реальну неможливість користування майном (позиції Великої Палати ВС у справі №910/7495/16, ВС у справах №910/14244/20, №911/255/23);
- у спірний період орендар підписував акти наданих послуг без жодних зауважень і сплачував виставлені рахунки;
- орендар не направляв претензій про перешкоди в користуванні, не ініціював розірвання чи зміну договору оренди;
- за актом інвентаризації на території комплексу зберігалося майно орендаря: обладнання, готова продукція, сировина — тобто фактичне користування об’єктом тривало;
- ст. 1212 ЦК України не застосовується: кошти сплачені на підставі чинного договору оренди, а договірний характер відносин виключає кондикцію.
Рішення суду
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погодилася з позицією відповідача:
Сам факт існування ухвали про арешт із забороною користування ще не є автоматичною підставою звільняти орендаря від орендних платежів. Цю обставину потрібно оцінювати разом з іншими доказами, і вона має підтверджувати реальну неможливість використання майна.
Суд застосував стандарт вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України): більш вірогідним є те, що орендар мав змогу користуватися майном і фактично ним користувався. Окремо суд відхилив посилання орендаря на преюдицію зі справи про банкрутство: висновок іншого суду про неможливість використання майна — це правова оцінка, а не встановлена обставина, тому преюдиційного значення за ч. 4 ст. 75 ГПК України не має.
Апеляційну скаргу орендаря залишено без задоволення, рішення про відмову в позові — без змін. Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення. Клієнт захищений від стягнення 412 003 грн.
Чому це рішення важливе
Справа формує практичний орієнтир для спорів про орендну плату в умовах арешту чи інших обмежень щодо майна:
- звільнення від орендної плати за ч. 6 ст. 762 ЦК України — винятковий захід, який вимагає доказів об’єктивної неможливості користування, а не лише формальної заборони;
- тягар доказування несе орендар: акти без зауважень, оплата рахунків і відсутність претензій працюють проти нього;
- повернути сплачену за чинним договором орендну плату через ст. 1212 ЦК України неможливо — кондикція не застосовується до договірних відносин;
- висновки судів в інших справах між тими ж сторонами не створюють преюдиції, якщо це правова оцінка, а не встановлені факти.
Чи звільняє арешт орендованого майна від орендної плати?
Ні, автоматично не звільняє. Орендар має довести, що через арешт він фактично не міг користуватися майном: був позбавлений доступу, майно вилучено чи опечатано тощо. Якщо орендар продовжує тримати на об’єкті своє майно, підписує акти та сплачує рахунки без зауважень — суд вважатиме користування таким, що тривало.
Що має зробити орендар, якщо справді не може користуватися майном?
Негайно письмово повідомити орендодавця про перешкоди, зафіксувати неможливість доступу (актами, листуванням, фото), припинити підписання актів без застережень та розглянути питання про зміну чи розірвання договору. Без такої доказової бази шанси на застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України мінімальні.
Чи можна повернути сплачену орендну плату як безпідставно набуті кошти?
Поки договір оренди чинний і не розірваний — ні. Ст. 1212 ЦК України застосовується лише до позадоговірних зобов’язань: якщо платіж здійснено на підставі договору, кошти отримані на належній правовій підставі й не є безпідставно набутими. Це стала практика Верховного Суду.
Якщо вашому бізнесу пред’явили позов чи виник спір за договором оренди — Адвокатське бюро Дмитра Кузьміна захистить ваші інтереси в господарських судах усіх інстанцій. Ознайомтеся з іншими результатами наших справ.