Фраудаторний правочин — це договір, який боржник укладає на шкоду своїм кредиторам: найчастіше, щоб «сховати» майно від стягнення. Напередодні або під час судового спору боржник дарує квартиру дружині, продає авто родичу за копійки чи переоформлює бізнес — і виявляється «неплатоспроможним». Закон дає кредитору інструмент, щоб такий правочин скасувати. Розбираємо, як це працює.
Що таке фраудаторний правочин
Прямого терміна «фраудаторний правочин» у кодексі немає — це доктрина, вироблена судовою практикою на основі кількох норм Цивільного кодексу: заборони зловживання правом (ст. 13), засад справедливості й добросовісності (ст. 3), а також підстав недійсності правочину (ст. 203, 215) та фіктивності (ст. 234). Ідея проста: право не захищає того, хто діє недобросовісно, аби уникнути виконання зобов’язання.
Історично цей механізм відомий ще з римського права як actio Pauliana — позов про визнання недійсними дій боржника, спрямованих на зменшення його майна на шкоду кредиторам.
Ознаки фраудаторності: на що дивиться суд
Верховний Суд сформував орієнтовний перелік ознак, які вказують на фраудаторність правочину:
- правочин вчинено після виникнення боргу або під час судового спору чи виконавчого провадження;
- відчуження безоплатне або за явно заниженою ціною;
- майно передано пов’язаній особі — родичу, другу, підконтрольній компанії;
- боржник продовжує фактично користуватися майном після його «продажу»;
- після правочину боржник не має іншого майна, достатнього для розрахунку з кредитором.
Правочин, вчинений боржником у період існування боргу з метою уникнути звернення стягнення на майно, порушує загальні засади добросовісності та є зловживанням правом. Такий правочин може бути визнаний недійсним, навіть якщо формально він відповідає вимогам закону, — усталена позиція Верховного Суду.
Як кредитору оскаржити такий правочин
Право оспорити фраудаторний правочин має кредитор, чиї інтереси порушено, а у процедурі банкрутства — також арбітражний керуючий. Порядок дій:
- довести наявність боргу (рішення суду, договір, розписка);
- встановити момент і умови оспорюваного правочину (після виникнення боргу, безоплатність, пов’язана особа);
- подати позов про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності — повернення майна боржнику;
- після повернення майна — звернути на нього стягнення у виконавчому провадженні.
Позовна давність — загальна, 3 роки (ст. 257 ЦК), з моменту, коли кредитор дізнався про порушення свого права.
Приклад із практики бюро
Адвокатське бюро Дмитра Кузьміна досягло визнання недійсним договору іпотеки як фраудаторного правочину: суд погодився, що договір був укладений на шкоду інтересам кредитора. Детальніше — у розборі справи про фраудаторний договір іпотеки.
Боржник переписав майно, щоб уникнути стягнення?
Адвокатське бюро Дмитра Кузьміна оскаржить фраудаторний правочин, поверне виведене майно в конкурсну масу боржника та зверне на нього стягнення. У практиці бюро — визнані недійсними договори, укладені на шкоду кредиторам. Перша консультація — 3000 грн.
Часті запитання
Чи можна оскаржити договір дарування, укладений боржником?
Так. Безоплатне відчуження майна на користь родича після виникнення боргу — класична ознака фраудаторності. Такий договір можна визнати недійсним.
Правочин відповідає всім вимогам закону. Його все одно можуть скасувати?
Так. Навіть формально «чистий» правочин визнається недійсним, якщо доведено, що його мета — уникнути виконання зобов’язання перед кредитором (зловживання правом за ст. 13 ЦК).
Хто може подати позов про недійсність фраудаторного правочину?
Кредитор, чиї права порушено, а в процедурі банкрутства — також арбітражний керуючий.
Який строк на оскарження?
Три роки з моменту, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення свого права (ст. 257 ЦК).
Оскарження фраудаторних правочинів — тонка робота на межі цивільного та господарського права. Адвокатське бюро Дмитра Кузьміна поверне виведене майно та доведе стягнення до реального виконання.