ДТП сталася у січні 2016 року. Примусово стягнути відшкодування з винуватця вдалося лише у липні 2025-го. Дев’ять років потерпіла чекала на гроші, які були потрібні їй для відновлення вантажівки одразу після аварії. За цей час гривня знецінилася в рази: 249 046 грн у 2016 році — це повноцінний ремонт автомобіля, ті самі 249 046 грн у 2025-му — суттєво менша купівельна спроможність.
Хто має заплатити за ці дев’ять років знецінення — боржник, який весь цей час користувався чужими коштами, чи потерпілий, який без вини втратив і майно, і реальну вартість присудженого?
Закон начебто дає відповідь: стаття 625 ЦК України зобов’язує боржника, що прострочив грошове зобов’язання, сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Але на практиці все впирається в одне питання: з якого моменту деліктне зобов’язання стає грошовим — з дня завдання шкоди чи з дня набрання законної сили рішенням суду про її стягнення? Верховний Суд відповідає на це питання по-різному, і ціна розбіжності — сотні тисяч гривень. Розбираємо проблему на власній справі.
Хроніка справи: дев’ять років від ДТП до грошей
- 23.01.2016 — ДТП: тягач транспортної компанії заніс на зустрічну смугу, пошкоджено вантажівку клієнтки.
- 12.02.2016 — звіт оцінювача: матеріальний збиток 299 046,03 грн.
- 08.08.2016 — страховик винуватця виплатив 50 000 грн — граничну страхову суму за полісом.
- 19.12.2016 — позов до власника тягача про стягнення різниці (ст. 1194 ЦК України).
- 09.05.2024 — лише через сім з половиною років постановою Вінницького апеляційного суду у справі № 130/3055/16-ц стягнуто 249 046,03 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної.
- липень 2025 — відшкодування стягнуто примусово. Добровільно боржник не сплатив ні копійки.
Далі — окремий позов про інфляційні втрати та 3% річних за період з моменту ДТП (справа № 130/2233/24). І тут почалося найцікавіше.
Суд першої інстанції 26.01.2026 задовольнив позов повністю: 328 491,71 грн інфляційних втрат і 63 527,15 грн 3% річних, нарахованих з 24.01.2016 — з наступного дня після завдання шкоди.
Апеляційний суд 07.04.2026 змінив рішення і стягнув… 1 494,28 грн інфляційних та 449,10 грн 3% річних — лише за період після набрання законної сили рішенням про стягнення збитків.
Одне й те саме питання права. Дві судові інстанції. Різниця в результаті — понад 200 разів.
Два підходи Верховного Суду до статті 625 ЦК України
Суперечність не в нашій справі — вона в самій практиці касаційного суду.
Підхід перший: зобов’язання виникає з моменту завдання шкоди
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц сформулювала ключовий висновок: зобов’язання з відшкодування шкоди не виникає з рішення суду. Рішенням суду лише визначається конкретний розмір шкоди та констатується наявність зобов’язання, яке виникло між сторонами із самого факту заподіяння шкоди. В ухвалі від 02.08.2023 у справі № 904/6760/21 Велика Палата підтвердила: частина 2 статті 625 ЦК має застосовуватися саме з урахуванням цього висновку.
Цю лінію розвивають Касаційний господарський суд (постанова від 13.02.2025 у справі № 922/1920/24) та Касаційний цивільний суд (постанови від 11.12.2025 у справі № 478/133/23, від 17.02.2026 у справі № 210/1889/22): нарахування — з моменту завдання шкоди.
Підхід другий: зобов’язання стає грошовим лише після «конкретизації»
Паралельно існує протилежна лінія (постанови КЦС від 03.04.2019 у справі № 757/3725/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 463/389/14-ц, КГС від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18): доки розмір і спосіб відшкодування не визначені договором або рішенням суду, зобов’язання нібито не є грошовим, прострочення не настає — отже, ані інфляційні, ані 3% річних не нараховуються.
Обидві лінії практики існують одночасно. Результат конкретної справи фактично залежить від того, на яку з них зорієнтується суд.
Наші аргументи в касаційній скарзі
В інтересах клієнтки ми подали касаційну скаргу, побудовану на трьох тезах.
Перша. У відносинах із страхуванням спосіб відшкодування визначений самим законом. Стаття 1194 ЦК України прямо каже: винуватець «зобов’язана сплатити потерпілому різницю» між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Сплатити різницю — це грошове зобов’язання за визначенням; жодного «вибору способу відшкодування» норма не залишає. Розмір шкоди був зафіксований звітом оцінювача ще 12.02.2016, страхова виплата здійснена 08.08.2016 — з цього моменту обов’язок боржника був повністю визначений і за змістом, і за сумою.
Друга. Незгода боржника з розміром шкоди не перетворює грошове зобов’язання на негрошове. У договірних спорах сторони теж сперечаються про суму боргу — але нікому не спадає на думку через це звільняти боржника від відповідальності за статтею 625 ЦК. Боржник мав усі можливості: замовити власну оцінку, відповісти на претензію, запропонувати договір про відшкодування. Він не зробив нічого — і саме ця бездіяльність, за логікою апеляційного суду, стала його перевагою.
Третя. Висновки Великої Палати Верховного Суду мають пріоритет над висновками окремих колегій (ухвала ВП ВС від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21). Позиція «з моменту завдання шкоди» — це позиція саме Великої Палати, і апеляційний суд повинен був керуватися нею.
Верховний Суд провадження не відкрив. Чому ми з цим не згодні
Касаційне провадження у справі відкрито не було: справа формально «малозначна» за ціною позову. Виняток, передбачений процесуальним законом для питань права, що мають фундаментальне значення для формування єдиної практики, суд не застосував.
Ми вважаємо цей підхід помилковим. ДТП — наймасовіший делікт в Україні: щороку десятки тисяч потерпілих опиняються в тій самій ситуації — між завданням шкоди та реальним відшкодуванням минають роки. Питання, з якого моменту нараховуються інфляційні втрати, стосується кожного з них, а практика касаційного суду з цього питання прямо суперечлива. Якщо це не «фундаментальне значення для єдності правозастосування» — то що тоді ним є? Відмова у відкритті провадження означає одне: суперечлива практика законсервована, і потерпілі й далі отримуватимуть діаметрально протилежні рішення в однакових справах.
Як це питання вирішують інші правові системи
Проблема «знецінення відшкодування за час процесу» не унікальна для України — але в розвинених правопорядках вона давно вирішена на користь потерпілого.
Німеччина. Параграф 849 Цивільного уложення (BGB) прямо передбачає: якщо відшкодуванню підлягає вартість речі або зменшення її вартості внаслідок пошкодження, потерпілий може вимагати нарахування відсотків на суму відшкодування з моменту, який покладено в основу визначення вартості. Тобто відсотки течуть від дати оцінки шкоди — а не від дати судового рішення, ухваленого через роки.
Країни загального права. В англо-американській традиції існує окремий інститут — prejudgment interest, відсотки за період від виникнення вимоги до ухвалення рішення. Логіка та сама: час, витрачений на процес, не повинен працювати на боржника.
Спільний знаменник цих підходів очевидний: заподіювач шкоди не має отримувати вигоду від тривалості судового розгляду. Українська практика «нарахування з моменту рішення суду» цьому принципу прямо суперечить.
Економіка затягування: кому вигідний довгий процес
Підхід «інфляційні — лише після рішення суду» створює для боржника цілком раціональну стратегію: що довше триває справа, то дешевше обходиться борг. Кожен рік процесу при інфляції 10–20% — це «знижка» 10–20% реальної вартості боргу. Безпідставні клопотання, зупинення провадження, неявки в засідання — усе це перестає бути зловживанням і стає економічно обґрунтованою поведінкою.
У нашій справі боржник за дев’ять років не сплатив добровільно нічого. А за результатами апеляції потерпіла, яка дев’ять років добивалася відшкодування, ще й мала компенсувати відповідачу 34 327,50 грн витрат на правничу допомогу. Потерпілий втрачає тричі: від самої ДТП, від знецінення присудженого і від судових витрат за спробу захиститися.
Стаття 625 ЦК України задумана як компенсаційний механізм — вона має відновлювати справедливість, а не залишати вісім років інфляції без жодної компенсації. За такого тлумачення принцип повного відшкодування шкоди (ч. 3 ст. 22 ЦК України) залишається декларацією.
Що робити потерпілому вже зараз
Поки практика не уніфікована, потерпілому в ДТП варто діяти так:
- Фіксуйте розмір шкоди одразу. Звіт оцінювача або висновок експерта в перші тижні після ДТП — це і доказова база, і точка відліку для майбутніх нарахувань.
- Направте боржнику письмову претензію з вимогою сплатити конкретну суму. Це фіксує його обізнаність і позбавляє аргументу про «невизначеність зобов’язання».
- Заявляйте інфляційні втрати та 3% річних з моменту завдання шкоди. Так, апеляційні суди можуть зрізати період — але позиція Великої Палати на вашому боці, і суди першої інстанції її застосовують: у нашій справі саме так було присуджено 392 тис. грн.
- Стягуйте нарахування за період після рішення суду окремо — тут практика стала й одностайна. Ми робили це двічі в одній справі: 390 тис. грн за 2016–2024 роки та ще 44 671 грн за наступний період.
- Не забувайте про сам розмір відшкодування. Якщо страховки не вистачило, різниця стягується з винуватця повністю — як у справі, де ми збільшили стягнення з 191 до 509 тис. грн.
Питання та відповіді
З якого моменту нараховуються інфляційні втрати за шкоду від ДТП?
Практика Верховного Суду суперечлива. Велика Палата виходить з того, що зобов’язання виникає з моменту завдання шкоди, і саме з цього моменту можливе нарахування. Водночас окремі колегії вважають, що до «конкретизації» зобов’язання рішенням суду або договором прострочення не настає. Безспірним є лише нарахування за період після набрання рішенням суду законної сили.
Чи можна стягнути інфляційні втрати, якщо боржник не виконує рішення суду?
Так, це стала практика. Після набрання рішенням законної сили зобов’язання беззаперечно є грошовим, і за весь час його невиконання нараховуються інфляційні втрати та 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Стягувати можна періодами — до повного погашення боргу.
Що таке 3% річних і чим вони відрізняються від інфляційних втрат?
Це дві окремі виплати за однією нормою. Інфляційні втрати компенсують знецінення суми боргу (борг множиться на сукупний індекс інфляції за період прострочення), а 3% річних — плата за користування коштами кредитора. Вони нараховуються одночасно й додаються до основної суми боргу.
Як зафіксувати розмір шкоди, щоб не втратити від інфляції?
Замовте оцінку або автотоварознавче дослідження одразу після ДТП і направте винуватцю претензію з конкретною сумою. Що раніше зобов’язання визначене за розміром, то сильніша позиція для нарахування інфляційних втрат з моменту завдання шкоди — і то менше простору для аргументу про «неконкретизованість» зобов’язання.
Ваша справа про відшкодування після ДТП затягується, а боржник не платить? Адвокат у цивільних справах Адвокатського бюро Дмитра Кузьміна оцінить перспективи стягнення інфляційних втрат і 3% річних у вашій ситуації — зв’яжіться з нами або перегляньте результати наших справ.