Філософія українського судочинства у питаннях реалізації майна боржників зазнала Результати торгів остаточні – таке рішення прийняв Верховний Суд України. фундаментальної трансформації. Верховний Суд остаточно закрив шлях до повернення активів через формальне оскарження процедурних порушень.
Тривалий час ринок арештованого майна перебував у стані невизначеності. Колишні власники використовували позови про визнання торгів недійсними як інструмент для блокування прав нових власників. Така практика створювала ілюзію можлfивості повернення майна за будь-яких умов. Проте останні висновки Верховного Суду, зокрема у справі № 922/82/20 від 18 вересня 2025 року, змінили правила гри.
Захист добросовісного набувача став пріоритетом над інтересами боржника. Стаття 388 Цивільного кодексу України тепер виступає непереборним бар’єром для віндикаційних позовів. Суд підтвердив неможливість витребування майна, реалізованого на торгах у порядку виконання судових рішень.
Добросовісний покупець не зобов’язаний вивчати законність дій державних виконавців чи приватних осіб. Він покладається на публічність та офіційність процедури торгів. Держава гарантує стабільність права власності, що виникло в результаті аукціону. Жодні порушення, допущені організатором або виконавцем, не можуть нівелювати правомірність набуття майна третєю особою.
Позов про визнання торгів недійсними втратив свою практичну цінність. Судова практика дійшла висновку, що таке судове рішення само по собі не призводить до відновлення прав попереднього власника. Воно не є підставою для повернення майна у власність боржника, якщо набувач є добросовісним.
Суд не повинен ухвалювати рішення, які не мають реального механізму виконання. Якщо закон забороняє витребування майна, то визнання торгів недійсними перетворюється на процесуальний формалізм. Такий спосіб захисту є неналежним та неефективним. Це робить подальшу боротьбу за «скасування протоколів» беззмістовною для колишніх власників.
Реалізація майна на торгах СЕТАМ стала незворотним процесом. Стабільність цивільного обороту визнана вищою цінністю, ніж виправлення процедурних помилок виконавчого провадження. Власник, який вважає свої права порушеними, має шукати захисту в іншій площині.
Єдиним доступним шляхом захисту залишається вимога про відшкодування збитків. Претензії мають спрямовуватися до суб’єктів, які допустили порушення: державних або приватних виконавців, організаторів торгів. Проте майно залишається у того, хто сплатив за нього ціну на відкритому аукціоні. Нова судова практика стимулює інвестиційну привабливість арештованих активів, гарантуючи їх безпеку від юридичних атак минулого.