Полювання на OnlyFans: чому податкова йде «легким шляхом» і чому суди зобов’язані їх зупинити. Податкова та OnlyFans

Поки інтернет гуде про те, що податкова добралася до моделей OnlyFans, а конкуренти пишуть теоретичні статті «як треба платити», ми вирішили не гадати, а подивитися, що реально відбувається в судах. Підняли реєстр, вивчили свіжу практику за останні пів року (більше 50 справ).

Картина вимальовується цікава. І зовсім не така однозначна, як нас лякають у новинах.

У чому суть нової схеми податкової? Податківці знайшли «золоту жилу». Вони більше не вишукують кожного громадянина окремо. Вони отримали масиви даних від фінансового посередника (платіжного шлюзу), через який проходили виплати. Далі працює конвеєр: інспектор бачить прізвище та суму в таблиці → призначає перевірку →виписує ППР (податкове повідомлення-рішення) → відправляє «листа щастя».

Чому це — відверта халтура? Тому що у 90% випадків податкова не перевіряє, чи дійсно ці гроші зайшли на рахунок конкретної людини. Вони просто вірять папірцю (листу ДПС або інформації від іноземних колег) і вважають це істиною в останній інстанції.

Але суди першої інстанції з цим категорично не згодні. Ми проаналізували низку свіжих рішень, де суди стали на бік людей і скасували штрафи. Ось лише декілька прикладів реальних перемог платників податків за останні місяці:

Справа № 420/12445/25 (Одеський окружний адмінсуд) Справа № 440/5985/25 (Полтавський окружний адмінсуд) Справа № 340/2913/25 (Кіровоградський окружний адмінсуд) Справа № 420/22286/25 (Одеський окружний адмінсуд) Справа № 160/19260/25 (Дніпропетровський окружний адмінсуд) Справа № 420/11824/25 (Одеський окружний адмінсуд)

У всіх цих справах суди по суті абсолютно праві.

Чому суди стають на бік людей? Судді задають податковій прості, але незручні питання: «Де первинні документи?».

Де банківська виписка?

Де підтвердження, що акаунт реєстрував саме цей громадянин?

Де гарантія, що це не шахраї використали чужі паспортні дані (identity theft)?

Ми живемо в цифрову епоху, де відкрити акаунт на скан чужого паспорта — справа техніки. Хто перевіряв, що криється за «юзером», який там фігурує? Якщо податкова не спромоглася перевірити реальний рух коштів по рахунках конкретного українського банку та ідентифікувати особу отримувача, як можна звинувачувати людину?

Ложка дьогтю – Апеляція. На жаль, система чинить опір. Свіжа постанова апеляції у справі № 560/4741/25 (від 21.10.2025) скасувала перемогу платника. Суд другої інстанції вирішив, що самої лише інформації від іноземних органів достатньо.

Наша думка така, тверезість має перемогти. Така практика апеляції є небезпечною. Вона фактично створює презумпцію винуватості, що прямо суперечить законодавству.

Давайте відкриємо Кодекс:

Підстава для нарахувань — лише документи. Згідно з п. 44.1 ПКУ, податкова не має права нараховувати платежі на підставі «припущень». Потрібні первинні документи, регістри бухобліку. Лист ДПС чи табличка в Excel — це службова переписка, а не первинний документ.

Обов’язок доказування. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах саме суб’єкт владних повноважень (податкова) зобов’язаний довести правомірність свого рішення.

Податкова повинна діяти підготовлено, як того вимагає Закон. Не просто «взяти інформацію», а пересвідчитися:

Що це саме ця людина.

Що саме вона отримувала доходи.

Що є підтверджена транзакція.

Ми стоїмо на порозі формування практики Верховного Суду. Ми впевнені, що підхід «лінивого інспектора» має бути припинений, а правова тверезість — перемогти. Інакше завтра штраф прийде будь-кому, чиї дані «витекли» в мережу і потрапили не в ту таблицю.

Не поспішайте платити, якщо бачите, що перевірка проведена «на колінці». Закон вимагає доказів, а не чуток.